Денис Скобіоале

Історії успішних

Денис Скобіоале

Кандидат в майстри спорту з панкратіону
1 дорослий розряд зі штовхання ядра, волейболу, футболу та спортивної гімнастики
заступник командира батальйoну Патрульнoї пoліції Кропивницького

Від футболу до пауерліфтингу: з чого все починалось

У 6 років я пішов і записався на секцію футболу і тренувався у складі ДЮСШ №2. Я виступав на обласних, міських та Всеукраїнських змаганнях, де виконав норматив 1 дорослого розряду. Після цього поїхав до Дніпрепотровська, але захворів і через запалення легенів не пройшов до футбольної команди. Після цього тренувався сам ще пів року і вирішив поїхати на перегляд до Львова з моїми товаришами. За тиждень у Львові тренери запропонували мені залишитися, тому пізніше я підписав контракт і три місяці грав у дублі. Потім мені роздробили гомілковостопний суглоб на тренуванні і як кажуть "все накрилося мідним тазом".

Після цього я вступив на факультет фізичного виховання і продовжив грати у футбол у клубі «Буревісник», але травма гомілковостопного суглобу нагадала про себе. Коли я знаходився вдома із загіпсованою ногою я почав «тягати залізо». Після травми я пограв у футбол приблизно 1,5 місяці і зрозумів, що мені це вже набридло і потрібно щось змінювати, тому я почав займатися пауерліфтингом. При власній вазі 97 кг мої показники були такими: присідання – 200 кг, жим лежачи – 145 кг та станова тяга – 270 кг. Я мав намір виступати на змаганнях, але у найвідповідальніший момент, так склалося у моєму житті, в мене почалися серйозні проблеми зі здоров'ям.

Про Американський футбол

Допоки я займався пауерліфтингом, хлопці з факультету грали в Американський футбол. Організатор команди підійшов до мене і запросив на тренування, після чого разом з командою ми поїхали на Аматорський турнір "Кубок молодих команд", який проходив у м. Южне. Я вирішив ризикнути і почав готуватися. Ми поїхали на змагання, де було 4 команди і посіли 1 місце. У фінальній грі із загальної суми очок я набрав більшу частину. На турнірі мене нагородили, як кращого гравця і запросили на збори разом із Збірною України з Американскього футболу. Це був пік моєї спортивної форми. Я не відчував рівних собі ні на змаганнях, ні на тренуваннях.

Коли я потрапив на спортивні збори у Києві все було добре. Я грав на позиції ресивера – той, хто ловить м'яч. В останній день зборів у складі збірної України вирішувалася моя подальша доля. В останній день зборів була відкрита гра і задля того, щоб отримати перемогу ми обрали найдовшу комбінацію передачі м'яча, я вистрибнув угору аби його зловити і у цей момент 120-кілограмовий гравець команди суперників зносить мене в спину. Коли я зробив МРТ спини, зрозумів, що дуже пошкодив її. Саме через цю травму я не потрапив до лав Збірної України, котра готувалась на Чемпіонат Європи з Американського футболу. Я не впав у відчай і пішов на тайський бокс, а потім на панкратіон.

“

Саме у панкратіоні я виконав норматив Кандидата у Майстри Спорту. Виступив на єдиних змаганнях, у командному заліку ми посіли 1 місце.

— Денис Скобіоале

Про навчання

Спочатку я навчався у 18 школі. Коли отримав атестат у 9 класі зрозумів, що мене не візьмуть навчатися навіть в училище. Адже через спорт я майже не відвідував школу. У мене був середній бал атестату 4,9 із 12 можливих. У 10-11 класі я взявся за голову і закінчив школу з атестатом у 9,8 балів. Я міг закінчити школу і з золотою медаллю, але розумів, що їх я буду отримувати тільки у спорті (шуткуючи).

Я дуже добре склав ЗНО, тому хотів вступити до ВУЗу МВС. Фізичну підготовку я склав на 200 балів із 200 можливих і опинився у рейтингу бюджетних місць 2 із 50. Але, за іронією долі, пільгових місць було 49 і у рейтингу я став 51 і не потрапив на бюджетне місце. Мене це дуже розлютило і я вирішив, що краще вступити на факультет фізичного виховання і займатися улюбленою справою.
З першого дня за мене боровся тренер з легкої атлетики, але через відданість футболу я відмовився займатися нею. Потім травма за травмою вибивала мене із колії і я все частіше почав займатися не за футбольним профілем. Коли одужав пішов до тренажерної зали і паралельно відвідував легку атлетику. Навіть виступав на міській Універсіаді, де отримав перше місце зі штовхання ядра.

Як бути сильним: травми, які намагались зломити дух

Травмувань у моєму житті було набагато більше, ніж хотілося. Перше серйозне ушкодження я отримав, коли готувався до Чемпіонату України з футболу, через необережність у мене відірвалося пахове сухожилля лівої ноги. Пів року проходила моя реабілітація. Потім двічі у мене були проблеми з гомілковостопним суглобом. Коли займався пауерліфтингом отримав серйозні травмування плечей. З дитинства була травмована спина, якій я надав значення лише після випадку в Американському футболі. Але кожного разу нова травма мотивувала мене на те, щоб подолати труднощі та розвиватися всебічно.

Про роботу

Є весела фраза: «Я не знаю, як я потрапив у поліцію, я просто вийшов за хлібом». Тоді я працював в особистій охороні, а мій друг побачив оголошення і зареєстрував і мене, і себе. Я був дуже скептично налаштований, але мої уявлення були зруйновані, коли мене запросили на перший етап до Одеси. Тоді, за 10 днів я з'їздив до Одеси 6 разів, адже на роботі ніхто не знав про те, що я хочу вступити до лав Патрульної поліції. Після 2 етапу мого друга, котрий із самого початку переконував мене спробувати стати Патрульним, не пропустили за станом здоров'я, хоча він Майстер Спорту з панкратіону, а я пройшов на 3 етап. Тоді я сказав, що обов'язково потраплю туди і буду працювати за двох. Зі словами : "Знай наших!" я продовжив боротьбу за вступ до лав поліції з новою мотивацією. Найважчим етапом для мене був період після співбесіди, адже це останній етап конкурсу і тобі ніхто нічого не говорить і незнання, що буде попереду наводило страх. Через 10 днів, о 22.47 мені прийшло повідомлення на електронну адресу із запрошенням на навчання до Одеси. Я був таким щасливим, почав дзвонити рідним і друзям, щоб поділитися новиною. Потім 2 місяці навчання, присяга… і я Патрульний поліцейський у м. Одеса. За іронією долі, трапилось так, що я перевівся до рідного міста Кропивницького, де на даний час знаходжусь на посаді заступника командира батальйoну Патрульнoї пoліції Кропивницького.
Але я знаю, що це тільки початок.